Томас Юнг

Досягнення у фізиці:

• дослідження в області механіки суцільних середовищ, оптики. 
• Пояснив акомодацію ока
• першим описав астигматизм
• заклав основи теорії капілярних явищ.

Певний час публікував свої наукові роботи анонімно, щоб не зашкодити своїй медичні практиці.

Огюстен Жан Френель

       Відкриття Френеля та його математична дедукція базувалася на експериментальній роботі Томаса Юнга, що дозволило поширити хвильову теорію світла на більш широкий клас оптичних явищ. В 1817 році Юнг запропонував невелику поперечну компоненту до світла, при цьому зберігаючи домінуючий вклад повздовжньої компоненти. Френель в 1821 зміг за допомогою математичних методів довести, що поляризація може бути тільки в тому випадку, якщо світло є повністю поперечне, без повздовжньої вібрації. Френель запропонував гіпотезу захвату ефіру  для пояснення чисельних астрономічних спостережень.

Ісаак Ньютон

•   Ньютон сформулював основні закони класичної механіки
•  відкрив закон всесвітнього тяжіння, дисперсію світла, 
• розвинув корпускулярну теорію світла,
•  розробив (незалежно від Готфріда Лейбніца) диференціальне та інтеґральне числення.

Йозеф фон Фраунгофер    

   Крім удосконалень, введених Фраунгофером у виготовлення оптичного скла і особливо великих ахроматичних об’єктивів, крім винайдених нимгеліометра і окулярних мікрометрів, Фраунгофер залишив два класичних наукових дослідження.В мемуарах «Bestimmung d. Brechungs und d. Farbenzerstreuungs-Vermögens verschiedener Glasarten, in Bezug auf d. Vervollkommung achromatischer Fernröhre»  Фраунгофер згадує вперше про постійні лінії сонячного спектра (згодом названих фраунгоферовими лініями, дає докладний малюнок сонячного спектра і вказує на використання цих ліній при визначенні показників заломлення оптичних середовищ. В іншому творі «Neue Modification d. Lichts durch gegenseitig e Einwirkung und Beugung d. Strahlen und Gesetzte derselben»  Фраунгофер описав явища в оптичній дифракційної решітці і її застосування до визначення довжини світлових хвиль. За досягнення у науці і техніці Фраунгоферу поставлений в Мюнхені пам’ятник.  

    Його ім’ям названо наукове-дослідне Товариство Фраунгофера, до складу якого входить інститутів Фраунгоферський інститут інтегральних схем, розробник алгоритму MP3.

Джо́зеф Ге́нрі (17 грудня 1797 — †13 травня 1878) — американський фізик, .

 Наукові досягнення:

• Праці присвячені електромагнетизму.
• Першим сконструював потужні підково-подібні електромагніти (1828).
• Відкрив у 1831 році принципелектромагнітної індукції (М. Фарадей першим опублікував відкриття індукції). Побудував електричний двигун (1831).
• Виявив (1832) явище самоіндукції і екстраструми, знайшов причини, що впливають на індуктивність кола. Винайшов електромагнітне реле.
• Побудував телеграф, який діяв на території Пристанського коледжу, встановив у 1842 році коливальний характер розряду конденсатора.

 На честь Джозефа Генрі названа одиниця індуктивності в Міжнародній системі одиниць (СІ) - «генрі».

Вебер Вільгельм Едуард (1804-1891) - німецький фізик.

Наукові досягнення:

• спільно з  Гаусом побудував в 1833 перший в Німеччині електромагнітний телеграф
• розробив теорію електродинамічних явищ і встановив закон взаємодії рухомих зарядів
•  виконав експериментальне дослідження хвиль на воді та повітрі, спостерігав інтерференцію звуку
•  винайшов ряд фізичних приладів, зокрема електродинамометр.

На честь вченого названа одиниця виміру магнітного потоку.

Ге́ндрік Анто́н Ло́ренц (нід. Hendrik Antoon Lorentz; 18 липня 1853, Арнем — 4 лютого 1928, Гарлем, Нідерланди) — нідерландський фізик. Створив класичну електронну теорію, за допомогою якої пояснив багато електричних та оптичних явищ, в тому числі ефект Зеемана. Розробив електродинаміку рухомих середовищ. Вивів перетворення, названі його іменем. Г. Лоренц близько підійшов до створення теорії відносності. Лауреат нобелівської премії з фізики (1902, спільно з П. Зеєманом)

 

Ампе́р Андре́-Марі́ (*20 січня 1775, Ліон — †10 червня 1836, Марсель) — французький фізик і математик, творець основ електродинаміки. Одиниця виміру сили електричного струму СІ ампер названа за його честь.

Створив першу теорію, яка виражала зв'язок електричних і магнітних явищ. Йому належить гіпотеза (в розвитку) про природу магнетизму, яка значно вплинула на розвиток учення про електромагнітні явища: магнітні властивості тіл зумовлені наявністю в них молекулярних електричних струмів.

Йоганн Карл Фрідріх Гаус  (30 квітня 1777 Брауншвейг — 23 лютого 1855 Геттінген) — німецький математик, астроном, геодезист та фізик.

Разом з Вебером Ґаус створив абсолютну систему електромагнітних одиниць і сконструював у 1833 перший в Німеччині електромагнітний телеграф. Йому належить створення загальної теорії магнетизму та основ теорії потенціалу.

  

 Він дослідив і встановив ряд нових законів у теорії рідин, теорії, магнетизму тощо. Наслідком важливих розробок були такі праці: «Про один важливий закон механіки» (1820), «Загальні початки теорії рівноваги рідин» (1832), «Загальна теорія земного магнетизму» (1838). У 1832 р. Ґаус опублікував важливу статтю «Про абсолютне вимірювання магнітних величин».

 Він і конструював прилад для вимірювання магнітних величин (магнітометр), виконав перше обчислення положення південного магнітного полюса Землі, яке дало дуже мале відхилення від справжнього положення.  

 Винайшов електромагнітний спосіб зв'язку (1834).

 Ґаус любив відпочивати: робив прогулянки до літературного музею, читав художню літературу німецькою, англійською і російською мовами. Ґаус високо оцінював російську культуру і шанував талановитий російський народ.